Калькулятор расчета пеноблоков смотрите на этом ресурсе
Все о каркасном доме можно найти здесь http://stroidom-shop.ru
Как снять комнату в коммунальной квартире смотрите тут comintour.net

ТРЕПЕТНА КРАСА І НЕВІДДІЛЬНА РАДІСТЬ

1

Трепетна краса і невіддільна радість

      Наталії Курнікової

     «Дивовижна палітра таланту» – так називається персональна виставка художніх робіт нашої землячки, викладачки методики образотворчого мистецтва Балаклійської філії КЗ «Харківська гуманітарно-педагогічна академія» Наталії Курнікової (на фото), відкрита в Балаклійському районному краєзнавчому му-зеї до 8 Березня.

 

     Твори художниці неодноразово експонувалися на тематичних виставках у нашому музеї, в Харківському обласному центрі народної творчості, на виставках-продажах, які проводились у рамках районного свята «Широка Масляна на Балаклійщині», Великого слобожанського ярмарку в Харкові, етнофестивалю «Печенізьке поле». Не одна її робота стала окрасою приватних колекцій в Україні, Білорусі, Росії, Франції. Творчий доробок майстрині позначений жанровим розмаїттям. Вона однаково володіє такими несхожими у своїй реалізації техніками, як графіка, живопис, батик, вітражний розпис.

      Художній талант розгледів у ній її батько Геннадій Іванович, який за своїм професійним спрямуванням був далекий від світу мистецтва, проте любив поезію, під впливом натхнення писав вірші. Саме він записав її до художнього відділення Балаклійської дитячої музичної школи, де їй несказанно поталанило з викладачем Анатолієм Олександровичем Сторожевим, випускником Санкт-Петербурзького інституту живопису. Педагог навчив її довіряти паперові (шматку полотна, скла) свої почуття, думки, вагання, які вона виражала через малюнок. Коли прийшов час визначатися з професійним вибором, художник уже глибоко «сидів» у ній – Наталка вступила до Балаклійського педагогічного коледжу на відділення «Образотворче мистецтво». За словами Наталії Геннадіївни, тут вона знову знайшла «свого» педагога. Валентина Петрівна Пєнова «навернула її на стежину справжнього мистецького шляху». Затим був Харківський педагогічний університет ім. Г. Сковороди, факультет «Дизайн».

      Що домінує у творчості художниці Курнікової? Однозначно відповісти складно, але якщо використати бодай два слова, то це – краса і душа. Вони – в яскравих квітах, натюрмортах, про які серед відвідувачів виставки найчастіше чулося: «Яблука, немов справжні, ще й з краплинкою роси, а перці, ніколи й не думалось, що вони можуть бути так майстерно виписані…» Реалізувала себе Наталя і як художник-анімаліст. Граційні пантери та милі домашні пухнастики, схоже, їй найближчі. Як на мене, найцікавішим у творчому доробку художниці є портретна галерея виключно з жіночих облич – серйозних, задумливих, мрійливих, усміхнених, закоханих… Відразу привабив погляд портрет всесвітньо відомої акторки з українським корінням Міли Йовович. Не так своєю виразною, зрілою вже красою, як глибоким внутрішнім змістом. Я «завантажувалась» у нього поступово, але безповоротно. З’ясувалось, що ця робота має свою цікаву передісторію:

     – Якось мені пощастило побувати на виставці робіт відомого московського художника Нікаса Сафронова, де я буквально впилася поглядом у портрет Йовович. Повернувшись додому, я відразу взялася за його відтворення. Натхненно працювала цілу ніч, а на ранок вийшов ось такий жіночий образ.

      У зв’язку з цим пригадалось, як Ілля Рєзніков, автор слів шлягеру початку вісімдесятих «Старинные часы», в одному з інтерв’ю розповів: «Текст пісні «визрів» за п’ятнадцять хвилин». Я веду до того, що, можливо, найвдаліші проекти нерідко бувають справою дуже короткого проміжку часу. Осяяло – і шедевр готовий!  

      З відкриттям третьої персональної виставки, яка зібрала 67 робіт, виконаних у різній техніці, Наталію вітали рідні: «Доню, спасибі, що ти така в мене є!» (розчулилась мама Тетяна Василівна), та її учні. Серед них Лідія Перун, яка відверто зізналась, що вперше серйозно взялася за пензель у 57 років, Олена Бойченко: «Сорок п’ять – теж немало, але, сподіваюсь, я ще знайду саме «свою» техніку і не одне художнє вирішення задуманого. Я в постійному пошуку, а стимулює мене творити мій педагог Наталія Курнікова».

      Можна ще довго розповідати про Наталію і про незбагненність її хисту (в багатьох її роботах – де масштабніше, де менш примітно – присутнє людське око). «Усе просто: очі – дзеркало душі», – відповідає на запитання зацікавлених цим її феноменом майстриня пензля. Та краще прийти на виставку і висновки, які напрошуватимуться після її відвідин, зробити самим. Таїна її таланту не тільки в цьому. Принаймні, мені так здається.

Тетяна Чмут,

Олександр Шевченко(фото),

«Вісті Балаклійщини»

Канал не знайдено