Калькулятор расчета пеноблоков смотрите на этом ресурсе
Все о каркасном доме можно найти здесь http://stroidom-shop.ru
Как снять комнату в коммунальной квартире смотрите тут comintour.net

Життя на колесах. Свідомий вибір

 1

      Чи любить Анатолій Булан свою професію? Навіть не варто про це в нього запитувати, досить бодай один раз побачити, як зі старанністю школяра-відмінника він відмиває від дорожнього бруду і пилу чотириколісний агрегат, до якого приставлений у ВБ «Балдрук». Він то пірнає всередину просторого салону, де норовить увібрати пилососом до непомітної оку пилинки, то натирає до блиску випукло-округлий капот, то хукає на бокові дзеркала і, вдивляючись у їх прояснене відображення, вдоволено перебігає до багажника. Нерідко хтось, аби дати чоловікові трохи перепочинку, кине на ходу: «Щось хмари докупи збігаються, мабуть, на дощ». Та Анатолій Вікторович на такі слова мало зважає, весело зблиснувши очима і одаривши білозубою посмішкою, жартівливо-простодушно відповідає: «Ну й хай, мені, виходить, у поміч».

      Анатолій зростав між Балаклією і Чепілем, бо на просторих сільських вулицях міцно вкоренилася його дідівщина. Гасаючи чепільськими крутосхилами, які обриваються біля повноводого Дінця, він хлопчаком і подумати не міг, що колись виміряє їх колесами автівок. А розпочалося все з навчання в Балаклійському ДТСАФ, де він швидко опанував водійський фах і повернувся до рідного села. Анатолій Вікторович згадує, що возив як представників начальницького складу СТОВ «Чепільське», так і запчастини та комплектуючі механізаторам, самих механізаторів. Згодом «скуштував» і слюсарського хліба в Балаклійських теплових мережах, але руки, звиклі до керма, і душа, яка не звикла колисатися в одноманітній сірості буднів, кликали в дорогу. З 2011 року Анатолій Вікторович працює водієм у «Балдруці». Він – продовжувач родинної династії. Свого часу в нашій друкарні працювали його бабуся і мама, тож стіни видавничого будинку для нього рідні з дитинства. Він неодноразово тут бував ще хлопчиськом і навіть не думав, що колись тут працюватиме.

      В Анатолія Вікторовича – широке коло зобов’язань. Він не тільки особистий водій керівника підприємства, а й відповідальний за доставку районних газет до центрального поштового відділення, коли назріває потреба – вирушає в дорогу за папером, фарбою та хімічними складовими до обласного центру, без яких немислимий вихід друкованої продукції. А щочетверга він розвозить районом (60 торговельних точок) свіжий номер газети рекламних оголошень «Сім днів». «Прийде бабуся спозаранку за хлібом – заодно і газетку прикупить, щоб знати, кому й почім сіянку продати чи гарбузи-кашники. Ну, це я так, для прикладу», – говорить Анатолій. Добре вивчивши попит на «Сім днів», він веде розрахунок, кому, куди і скільки її примірників доставити, має спеціальний журнал, де обліковує її тираж.

        Анатолій уже звик, що в будь-який час доби його можуть відкликати з дому. Він легкий на підйом, тож за лічені хвилини вже в дорозі. «Тільки останнім часом я усвідомив, що більше їжджу, ніж ходжу. Може, воно й нічого, тільки боюсь, що спотикатись почну (жартує). А взагалі, я люблю їздити. Мені додають настрою швидка зміна картинки за вікном, нові враження, нові люди. До того ж дорога дисциплінує, вимагає уважності, швидкої реакції, завжди бути в хорошій фізичній формі. Останнє, між іншим, найважливіше, бо ти відповідаєш не тільки за пасажирів, а й інших учасників дорожнього руху, з якими розминаєшся в путі, за пішоходів».

       …Сьогодні зранку Анатолій Вікторович усім тулубом пірнув під капот, тільки лікті то показувались трохи, то зникали знов. Працював уважно і натхненно, не звертаючи ні на кого уваги. А мені подумалось: ось він, приклад справжнього водія, який любить, як у відомому прислів’ї, не тільки кататись, а й саночки возити.

        Ні цвяха Вам, ані жезла, шановний, а разом з Вами – усій великій армії водіїв – від професіоналів вищого класу до щасливих автолюбителів. Зі святом!

Тетяна Чмут,

Олександр Шевченко(фото),

«Вісті Балаклійщини»



Канал не знайдено