Калькулятор расчета пеноблоков смотрите на этом ресурсе
Все о каркасном доме можно найти здесь http://stroidom-shop.ru
Как снять комнату в коммунальной квартире смотрите тут comintour.net Как правильно варикоз лечить

«Я хочу розповісти про людину широкої душі…»

3

      Із цих слів розпочинається більшість листів вдячного змісту, які надходять на адресу нашої редакції. На цей раз лист надійшов із Мілової. Його авторка Наталія Волощенко, голова тамтешньої ветеранської первинки, яка з молодих років проживає в Міловій, а тому добре знає своїх односельців. До написання листа її підштовхнула важлива календарна дата – День працівників соціальної сфери, який люди цієї гуманної професії відзначатимуть уже найближчої неділі.

 

     Героїня її розповіді – Наталія Григорівна Клюєва (на фото крайня праворуч). Ось що вона про неї пише:

     «Минає 22 роки, як Наталія Григорівна, людина широкої душі і щедрої вдачі, тягне на собі «віз» людських проблем і бід. Вона доглядає за хворими, немічними, одинокими стариками, долею приреченими на самотність, але ніколи й натяку на скаргу не злетіло з її вуст. Завжди спокійною, врівноваженою і усміхненою вона переступає поріг тих, хто завжди чекає на неї, і вона не має права їх підвести.

       Наталія Григорівна з наших односельців. Закінчила місцеву десятирічку і майже відразу після випускного вирушила до Харкова, сподіваючись кращої долі. Влаштувалась на панчішну фабрику, закінчила профтехучилище, та, як це часто буває, щастя знаходить нас недалеко від рідного порогу. Наталія вийшла заміж за односельця, народила двох дітей, а далі – як в усіх: робота, робота, робота… щоб достаток у дім, щоб дітям усього дістало, щоб чоловікові в поміч. Працювати випало машиністом роторного конвеєра на Балаклійському цементному. У 1995-му році вийшла на заслужений відпочинок, але вдома не засиділась: влаштувалась до терцентру і ось майже чверть століття бажана помічниця в оселях своїх літніх одиноких односельців».

     Наталія Григорівна має на постійному обслуговуванні 12 підопічних. Щодня, незважаючи на погоду за вікном, вона поспішає до них. «Сумних розвеселить, хворих зцілить уже тільки своєю появою і трохи пігулками та мікстурами, голодних нагодує, тих, що зіщулилися від холоду і не в змозі самотужки обігріти своє помешкання, неодмінно обігріє», – пише пані Наталя про свою милосердну тезку і продовжує свою розповідь ось таким показовим з її трудової біографії фактом: «Якось взимку вона розносила хліб і посковзнулася. Обледеніла земля «закружляла» Наталію в неймовірно-небезпечному танці. Вона воліла вхопитись бодай за щось, аби зупинити свій небажаний «політ». Врешті-решт уперлась у якусь перешкоду і перше, про що подумала, чи не розчавила хліб, бо навзамін того дня вже ніде було взяти».

       Крім усього іншого, Наталія Григорівна – активіст місцевої ветеранської первинки. Щойно на життєвому горизонті «замаячить» ювіляр, як вона в супроводі ветеранського активу поспішає до нього з квітами і подарунками. «Ми нічого не чекаємо від них навзаєм. Розуміємо, що статки і стан здоров’я багатьом із них не дозволяють організувати святковий стіл, потурбуватися про пригощання. Тож готуємо страви самі й охоче виставляємо їх на стіл винуватця торжества. Якби ви бачили, як розквітають посмішками обличчя тих, до чиєї хати завітала така неждана радість. А неждана радість, кажуть у народі, всім радощам радість», – продовжує авторка листа складати заслужену письмову дяку своїй землячці.

     Не оминають Наталію Григорівну і питання, які мають сенс для всієї громади, як-от ліквідація стихійних сміттєзвалищ, освітлення вулиць, устигає вона і хуліганів приструнити. Велику допомогу надала ця невгамовна жінка і в зборі інформації з історії села, коли створювався місцевий краєзнавчий музей. Внесла свою лепту і в складання картотеки учасників Першої і Другої світових війн, які колись, кожен у свій час, вирушили на фронт з Мілової.

      За вдачею, як пише пані Наталя, її землячка весела людина. Вона знає величезну кількість частівок, які колись їй наспівувала її мама, а тепер їх знають і її донька та онука. Та найголовніша її риса – милосердя. «Ви тільки вдумайтесь у це слово! – закликає авторка листа. – Воно означає – мила серцю, а якщо не одному, та ще й зболеному довгим і непростим життям, то яка ж по-справжньому хороша ця жінка! Побільше б таких людей, і тоді світ був би набагато досконалішим і добрішим».

За листом Н. Волощенко підготувала Т. Чмут