Калькулятор расчета пеноблоков смотрите на этом ресурсе
Все о каркасном доме можно найти здесь http://stroidom-shop.ru
Как снять комнату в коммунальной квартире смотрите тут comintour.net Самое современное лечение грыж

Про службові будні, гендерну рівність і романтизм

6

      Як стати майором міліції, тим паче жінці? Конкретно у випадку Олени Слюсарчук, старшого інспектора-чергового Балаклійського відділу поліції, необхідно було народитися на Чернігівщині, в селі з мальовничою назвою Під-лісне, яке своїми хатами, як запевняє пані Олена, насправді неначе тулиться до лісу, вгортається в його одвічну прозелень. Народитися, закінчити школу і одного разу отримати пропозицію від родичів з Балаклії приїхати до них, щоб навчатися в нашому коледжі на юриста.

      Метикувата дівчина подумала, дослухалася до порад батьків, спакувала валізи і вирушила на Слобожанщину. Успішно склавши вступні іспити, охоче пірнула у навчання, чим дуже порадувала батьків – скромних сільських інтелігентів.

     Наприкінці дев’яностих Олена розпочала свою кар’єру секретарем слідчого відділу у нашому тоді ще райвідділі міліції. За два роки дівчина була скерована на навчання до школи міліції в Сумах, «первоначалки», як називають її між собою поліціянти-початківці. Успішно пройшовши, назвемо його так, курс молодого бійця, Олена отримала звання молодшого лейтенанта. На той час вона вже заочно навчалась на юридичному факультеті Харківського педуніверситету ім. Сковороди.

    Найцікавіше чекало Олену попереду – вона стала працювати слідчим слідчого відділення. «Цікаво, але морально дуже складно, – зауважує пані Олена. – Виїжджала на місце пригоди, докладно її вивчала, не оминаючи жодної подробиці, згідно з прийнятими правилами, записувала, не опускаючи дрібниць. Працювала безпосередньо з фігурантами справи, один на один допитуючи їх у своєму кабінеті». Олена Володимирівна не приховує, що бувало й лячно, адже вона жінка, а напроти неї нерідко сиділи не просто злочинці, а затяті рецидивісти, які вже зробили не одну «ходку». Та якось обходилось без ексцесів, напевно, пані Олена тонко «зчитувала» психологічний портрет злочинця і вміло ставила запитання. За сімнадцять років роботи на цій посаді прийшли і знання, і досвід, от тільки все важче її чулому жіночому серцю стало мати справу з поножовщиною, побутовими розборами, скаліченими тілами, морально виродженими людьми, і вона вирішила змінити напрямок роботи.

     – Ось уже два роки, як реєструю заяви, повідомлення громадян, скеровую на місце пригоди групи слідчо-оперативного реагування або патрульної поліції, якщо йдеться про скандали, сварки, бійки. За добу в середньому набирається від 25 до 40 повідомлень. У більшості випадків це побутові конфлікти на грунті алкогольного сп’яніння або особистих неприязних стосунків. Наприклад, ніколи не думала, що люди можуть так затято відвойовувати кожен сантиметр межової землі. Скільки пристрастей, емоцій, не розмири, то й кулаки підуть у хід. Я ж сама із села, щороку під час відпустки неодмінно відвідую рідні місця. Помічаю, що все більше залишених хат – старі люди повмирали, а молодь шукає кращої долі у великих світах, ну й кому, скажіть, та земля?! Та людей не переробиш, недаремно ж є прислів’я: за сусідським парканом і трава зеленіша. Мабуть, неспроста на нашій службі запроваджений графік роботи доба через дві, щоб можна було «перезавантажитись», відновити душевні ресурси.

    Під час розмови роблю такий словесний закид: напевно, чоловіки-поліціянти поблажливі до своїх колег-жінок, галантні і уважні. «Знижки на те, що ми слабка стать, для нас ніхто не робить. Так і напишіть: у нас гендерна рівність, і це правильно».

    Пані Олена не відраджує дівчат іти у правоохоронці. Та, за її словами, вчорашні студентки схильні «одягати» професію поліціянта в романтичний одяг. Насправді вона дуже далека від того, що надумують собі юні й амбітні. Це серйозна і важка робота, яка й не кожному чоловікові підкорюється. Тому перш ніж зробити вибір на користь умовно чоловічої професії, слід добре поміркувати. Щодо вигод, передбачених законодавством для тих, хто стоїть на сторожі нашого спокою, то вони сьогодні відсутні. «Соціальних пільг ніяких, обов’язкова вислуга раніше становила 20 років, сьогодні – 25», – говорить пані Олена, серйозна, красива, зібрана у словах і рухах жінка. До свого професійного свята підходить з розумною поміркованістю: звичайно, знаємо, відзначаємо, але спершу – служба. Розумію, як і те, що пролунав настирливий телефонний дзвінок – і Олена Володимирівна, перепросивши, знову з головою увійшла у свою роботу.

    Зі святом, хай щастить!

 

 

     Тетяна Чмут,

 

Олександр Шевченко(фото),

 

«Вісті Балаклійщини»